newspaper

ДЕРЖАВА

Держава в значенні держава
Чомусь римується з "іржава".
Машина смерті, як у Кафки:
Кого ковтнула - тільки кавкне.

Держава в значенні країна
Чомусь римується з "руїна".
Не кожна, звісно, що не кожна,
Але у іншій жить не можна.

Держава в розумінні мова
Чомусь римується з "чудова".
Про це писали так і стільки,
Що варто ставити до стінки.

Держава в розумінні краю
Чомусь римується з "безкрая".
Мені одна лише відома:
Держава в розумінні "вдома".

Олена БІЛОЗЕРСЬКА, bilozerska
newspaper

Жанна

...
Тобі б за законом жанру
Тепер удавати Жанну.
І, витерши сльози пізні,
Служити своїй Вітчизні.
"Хто любить мене, за мною!" -
Зірвати народ до бою.
І цілити межи очі,
Забувши про все жіноче.

А баба гидка, огидна,
Що зовні її не видно,
Всевладна, але безсила,
Здоров’я твоє скосила.
По краплі ночами злими
Здоров’я у землю злила.
І вибила тебе з лави
Можливих стовпів держави.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА, bilozerska
newspaper

***

Это годы идут - не от нас и не к нам,
Вообще - ну подумай, на кой им сдались мы?
Иногда я скучаю по тем временам,
Иногда я туда отправляю и письма.
Но зато все такой же апрель на дворе,
А всего остального такого - не нужно.
Только то, что алеет на зябкой заре,
Только то, что в ветвях набухает жемчужно...

Юлия Баткилина, riweth
newspaper

О. Білозерська. Вірш про покидьків

Ці правила, банальні, але люті,
Затямте, як не знали дотепер ви:
Чужому горю співчувають люди,
А покидьки - собі лоскочуть нерви.

Коли тяжка пробачена провина -
Яка життя покремсала на клоччя, -
Питає: "Чим спокутую?" - людина,
А покидьок: "Ура, роби, що хочеш".

І як би серце не стискала жалість,
А є у світі істина первинна:
Щоб ми людьми із кимось залишались,
Потрібно, щоб цей хтось був теж людина.

************************
Страждати буду, плакати? А дзуськи.
Я не така, я не для цього створена.
Дам час проблемі скінчитись по-людськи.
Не скінчиться - скінчу її по-своєму.



И ведь, умница же, ничего лишнего и все как есть.
newspaper

ПІДСТУПНІСТЬ

Коли твій друг на всі твої слова
Мовчить з презирством, повним гніву й муки,
Коли свою правицю відрива
Він од твоєї, ніби од гадюки;
Коли, ждучи від тебе каяття,
З докором він хитає головою,—
Ти не кажи: «Він хворий, він дитя,
Він мучиться безумною журбою»;
Ти не кажи: «Посів його полон
Злоби й безсилля, як огонь подвійний,
І дні його — тяжкий, химерний сон...»
Невже ти правий? І невже спокійний?
Ах, якщо так, він витрима удар,
Примирення попросить, впавши в ноги.
Та якщо ти святої дружби жар
Скористував для злоби і тривоги,
Та якщо ти вигадливо цькував
Лякливу мрію в хитрім фальшуванні,
Із того гордість і забаву мав
В його журбі, в образах і риданні;
Та якщо сам ганьби і клевети
Ти став луною в час важкий, негожий,
Якщо ланцюг йому накинув ти,
Віддавши сонного в полон ворожий,
І він в тобі впізнав ганьби потік,
Всі тайнощі своїм печальним зором,—
Тоді йди геть, осуджений навік
Ти вироком останнім і суворим.

Сашко Гарматний
(Пер. А. Малишка)
newspaper

Письмо Богу

Я унесу тебя из церкви
И поселю в своей душе,
Ибо давно уже померкли
Огни сего папье-маше.

Мне не нужно исповеданье
И крест не нужен на груди.
Вся церковь - разочарованье,
А коль не прав я - не суди.

Мне нужен Ты - не Папа Римский.
Не эта вся святая рать.
Тебе, хочу без них молиться
И веру в сердце сохранять.


Сергей Булатов, phode7
newspaper

«Пусть жизнь ведёт себя как сводня»

Пусть жизнь ведёт себя как сводня,
И торжествует свальный грех, —
Не то, что сказано сегодня,
Должно быть на устах у всех.
Волнуемого моря пена!
И все халифы и царьки,
Чья власть непрочна и мгновенна, —
Как лопнувшие пузырьки.
Но есть же времени глубины,
Есть вечных истин глубина.
И в тех глубинах — мы едины.
Но там — молчанье. Тишина.

Илья Рейдерман, ilyaray
newspaper

* * *

Брехня, що всі християни
Хочуть у рай по смерті.
Не знаю, як всі, а я не
Хочу — кажу відверто.

В раю-бо чекають люди ж
Рідних зустріти наче...
А тебе... ти там не будеш —
Навіть якщо пробачу.

Та все ж намагаюсь зайве
Не розгнівити Бога —
Бо й пекло — "Jedem das Seine" *,
Я — волію до твого.

* "Jedem das Seine" (нім.) - "кожному своє", "кожному за заслугами" — фраза належить ще Цицерону, але в даному разі — напис над ворітьми у німецький концтабір Бухенвальд.
Олена Білозерська, bilozerska


Прим ред: Примерный перевод для понимания можно сделать тут
newspaper

Харьковским читателям

Вниманию харьковчан!

21 ноября, в субботу, в здании ХНУРЭ (метро Научная) состоится вечер, посвященный русской поэзии Серебряного века.

Сбор в 17:00 возле главного входа, просьба не опаздывать, присутствие совершенно свободное.
С собой иметь чашку для чая и "кчайности".

Планируются приятные и интересные посиделки.
newspaper

* * *

У меня закончились нитки, заплатки, взятки.
Если хочешь быть добр ко мне — подкорми шоколадкой,
подари на письма линованную тетрадку,
загадай мне какую-нибудь загадку,
или там, шараду.
Мне же, правда, немного надо.

Ибо потом нагрянет туман и стужа.
Ты будешь снежен, нежен, простужен, вьюжен.
Будет в гостиной торшер золотым полукружьем,
будешь сидеть: устал, и так нужен, нужен,
до по костям какой-то дерущей дрожи.
Ты придешь позже.

У меня закончатся деньги, надежды, силы,
буду не верить, что как-то иначе было,
стану досадовать: мама мне говорила!
буду печь слойки и изводить чернила.
Более даже не пискну, не взвою.

И тогда ты постучишь. Я открою.

Татьяна Иванова, [info]fram_n_nordling